Анатолий Андреевич Димаров

В романе «И будут люди» А. Димаров рисует события, развернувшиеся на Полтавщине в первое десятилетие Советской власти на Украине. На примерах сложной судьбы батрака Василя Ганжи, ставшего в годы революции большевиком, комсомольца-вожака Володи Твердохлеба и других, на фоне жесточайшей классовой борьбы автор сумел показать рост самосознания бедноты и утверждение нового в жизни украинского села. Роман написан ярко, художественно, вдохновенно.

Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х,...

Відомий український радянський прозаїк цього разу виступив з повістю про альпініста й геолога незвичайної долі - Анатолія Скригітіля, котрий за екстремальних життєвих умов проявив неабияку мужність і самовладання, повторивши, власне, подвиг Мересьєва. Твір цей - автобіографічний, має подвійний сюжет. Автор виступає в ньому другим головним персонажем.

Это весёлая книжка украинского советского писателя лауреата Государственной премии УССР им. Т. Г. Шевченко об остроумном и находчивом сельском мальчике. Много случается с ним приключений — и весёлых, и печальных, так как кипучая энергия бурлит в нём, как в вулкане...

В книге «Со щитом и на щите» рассказывается о ребятах предвоенных лет, об их радостях и огорчениях. Герои повести не избалованы жизнью. Нелегкими и непростыми были их детство и юность, опаленные пожаром начавшейся Великой Отечественной войны. Так жизнь сразу же заставляет их повзрослеть.

До нової книги класика української літератури ввійшли його твори останніх років, у яких А. Дімаров потверджує свою репутацію неперевершеного оповідача, що віртуозно поєднує трагічне й комічне, оркеструє повістування лірикою й сатирою.