Мене звати Пітер Ґрант. До минулого січня я був усього лише констеблем-стажистом у могутній армії правосуддя, що відома всім добропорядним людям як Поліція Лондона, а всім іншим — як Погань. Єдиними турботами мого життя були пошук способу не потрапити до процесуального відділу (співробітники якого займаються документообігом, щоб на нього не витрачали час справжні копи) та спроби заманити до ліжка обурливо привабливу поліціянтку Леслі Мей. Але однієї ночі, під час розслідування вбивства, я...
