Татьяна Винокурова-Садиченко

Головна героїня роману працює секретарем у туристичній фірмі й живе дуже одноманітно. Але якось вона знайомиться з Ізею. Він упевнений, що існує деяка могутня організація, котра зомбує всіх людей на Землі. Й, у першу чергу, вона використовує для цього різноманітні канали інформації: рекламу, телебачення, Інтернет, газети, журнали і навіть фільтри для води. Хоча героїня й не вірить у переконання Ізі, вони стають друзями й проводять довгі вечори за розмовами у нього вдома. Але тут Ізя гине за...

Все дуже просто. Дівчина чекає на янгола. Янгол шукає дівчинку. Вона не знає, що їй потрібен янгол, вона носить у кишені зламане люстерко, товаришує із своїм другим «я», виховує гремліна та вчить теорію відносності. Все дуже складно: янгол не може вийти з психіатричної лікарні, бо його крила зламані. Все дуже заплутано: психіатричною лікарнею подорожують привиди, а лікар і сам не відмовився б навідати психіатра.

«Ми» — це історія про справжню дружбу, про реальних людей і про майже реальні події. Історія про довгі пошуки жовтих слонів та залізних драконів і про дива, що трапляються на кожному кроці. Це просто історія про життя з усіма його негараздами, вадами, витівками і чарівними казками.

Молода журналістка живе у кварталі повному нечистої сили. Але це її мало турбує — вона знає як дати собі раду з цим. Правда інколи їй доводиться просити поради і допомоги у знайомої старої відьми. Їй завжди допомагає її вірний супутник — старий, балакучий, здоровезний котяра Елвіс. Елвіс не лише лякає знайомих хлопців своєю балакучістю, а й допомагає героїні позбуватись різної нечисті та настирливих «рекламних агентів бога».