Тарас Микитчак

Будинок № 7 по вулиці Кленовій обсіли злидні. їй же бо, Марена, сусідка з підвальної квартири, підкинула злидня в кожне помешкання. Шкода, що дорослі того не помічають. Ну що ж, доведеться Джмеленяті і Дмитрикові брати все в свої руки…

Біля Чорного Каменю, на лісовалі з обгорілими смереками, стояла Марена. У долонях вона крутила чорну кулю, схожу на вовняний моток…　 Чорні душі стікалися у верхів’я Чорного Черемошу, щоб той почорнів від чорноти їхніх справ.　 Полювання на Рожка розпочалося…　 Ці канікули Джмеленя і Дмитрик запам’ятають надовго. Так-так, їм доведеться боронити Рожка…　

А почалося все з протікального сантехніка. Хто ж знав, що він ніякий не шпигун? І хто ж знав, що доведеться рятувати Канікульне озеро? Та й не лише озеро, а усеньке місто.

І знову Джмеленя і Дмитрик у центрі подій. Бо знову дорослі нічого не помічають: ані привидів, ані ані велетенського дерева By з його гігантськими мешканцями, ані втрачені полотна Воронцовського палацу… Смерчі, зламані канатні дороги, гігантські горіхи посеред моря — усьому цьому нема коли і дивуватись, бо стільки ще треба вирішити.