Розділ І ВІЗИТ ІЗ ХМАР

Краще не будемо про це. Ви ж знаєте, жінки не люблять говорити про старість. Крім того - то була б хиба, якби войовниця зі старістю сама старіла. Ото б мої підопічні мені гарно подякували! Почувала б себе старою Касею Пагачовою, страшною чарівницею з Житкова. Її хижка колись стояла на цьому самому гірському хребті. Вихори й сніговії, що іноді проносилися тут, побільшували в неосвічених людей жах перед її чарами. Стару називали відьмою. На топленому воску й олові вона ворожила вбогим горянам про щасливе майбутнє, лікувала, заклинала й між людьми сіяла ненависть. Але попри всі її закляття та чари залишалися ті люди в невимовних стражданнях, далі пили денатурат і вмирали на сухоти. Навіть собі не вичаклувала відьма розкішного життя. Де нічого нема, навіть чорт не бере. Шкода згадувати, - махнула лікарка рукою, - на щастя, важкі часи зосталися позаду. Ми живемо тепер, мов у раю, про який моя прабабуся мріяла на цих схилах. Ну, як вам подобається мій рідний край? Природа на Кварті була романтичніша, еге ж?

Романтичніша, але й чужа, повірте мені. Підступна й невблаганна. Тут біля кожної квітки, біля кожного дерева з милими вивірками відчуваю, що я вдома, що природа - мій найкращий друг. Відрадно бачити над собою лише одне-єдине сонце замість трьох. Академік Навратіл слушно казав: усюди добре, а вдома найкраще.

Авжеж - удома найкраще. Бачите, так заговорилася, що ледь не забула запросити вас на невелику перекуску. Ви, напевно, втомилися з дороги.

Втомився після півгодинного польоту? Не їхав же я потягом, як колись мандрували, - відказав Северсон. - Зі всіх боків усі наглядають за мною й турбуються про моє здоров’я. «Вважайте, не треба хвилюватися», - напучувала мене Наташа Орлова. «Відпочинь трохи, не перевантажуй себе», - постійно непокоїться Алена. Не розумію цього! Я ж не з цукру, я цілком здоровий. Зізнаюся - прийшов до вас лише задля спокою в сім’ї. Не знаю, навіщо мені лікуватися.

- Я вас не лікуватиму, - поблажливо посміхнулася лікарка. - Як ви знаєте, я воюю лише проти старіння. Хіба ж не хочете продовжити життя? Визнайте - політ до сусідньої сонячної системи - не зовсім еліксир безсмертя, здоров’ я він вам, безумовно, не додав. Про це свідчать і ваші сиві скроні. Хоча виглядає це непогано, а деяким дівчатам навіть подобається, - але для нас, войовників зі старінням - це певна ознака ослаблення найважливіших органів у тілі.

Середня тривалість життя залежить не лише від «Vitа-45», який ми зараз уживаємо для безперервного оновлення внутрішніх органів. На неї також впливає і спосіб життя. Цілком природно, що в часи вашої молодості - в добу капіталізму, коли люди жили не вельми добре, щоденно тривожилися про майбутнє, пили алкоголь і курили - похилий вік був рідкістю. У вашому випадку боротьба за глибоку й активну старість особливо складна й важка. Тяжкий побут до останнього польоту з Амундсеном, відтак замороження й багаторічна клінічна смерть у льодовиках Арктики - й, нарешті, важкий процес відновлення й регенерації організму. Авжеж, усе це ви пережили щасливо. Стали новою людиною в істинному значенні цього слова. Навіщо я вам це розказую? Щоби повчати вас? Знаєте добре, що ні - ми достатньо знайомі. Я просто хочу, щоб ви в зародку зрозуміли складність проблеми, довіряли й допомагали мені.

Криштоф повернувся, - вказала вона на вертоліт, що виблискував у сонячному світлі. - Криштоф Липський, мій асистент. Вельми здібний чоловік, моя права рука, можна сказати. Часом він трохи впертий і любить водити людей у квітень[1], як у нас кажуть, але загалом дуже хороший хлопець. Наша Лідушка - онука - його просто обожнює. Врешті - познайомитеся з ним самі...

Коли вони вийшли на галявину, Криштоф Липський був уже на віллі й жваво розмовляв із піонеркою. Забачивши господиню, підбіг до неї й задихано мовив:

Товаришко Бартошова, ви вже знаєте? Це називається відчуттям сенсації, еге ж?

Не чекаючи відповіді, він підійшов до Северсона й відрекомендувався.

Цікаво, що ви вигадали для нас цього разу, - засміялася лікарка. - Гадаю, це буде щось на кшталт останнього випробування бура, котрий, за вашими словами, несподівано виявили на протилежному кінці земної кулі - в Токіо на майдані, еге ж?