Текст Державного гімну України і та духовний гімн української нації «Молитва за Україну» відносяться до пісень літературного походження, оскільки мають чітко визначених авторів. У першому випадку це Павло Чубинський (1839–1884), у другому – Олександр Кониський (1836–1900). Ці твори стали національними символами незламності і патріотизму. Любов до України, віра в її силу і міць, самовідданість – такі основні мотиви Державного та духовного гімнів України.
Повість Михайла Коцюбинського «Intermezzo» – класика українського імпресіонізму. У творі все символічне – від героїв до поетики. Перед читачем постають головні дійові особи – Залізна рука городу, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Людське горе. Головний герой твору прагне відпочити від людей і лише серед зелених степів і бездонної небесної блакиті він нарешті чує тишу. Однак хіба можна втекти від Залізної руки городу? Хіба Людське горе не зустріне його і там, не нагадає про себе?...
У казці Івана Липи «Близнята» розповідається про двох братів, яким доля подарувала можливість приносити щастя людям. Хоч і близнята, брати мали абсолютно різну вдачу: один був допитливим і веселим, інший – мовчазним і замисленим. Їхні життєві шляхи теж склалися по-різному: перший веселив людей, а другий – пішов мандрувати світом. Саме другий брат приніс людям визволення і щастя. Душевна глибина і мудрість важливіша за легкість і дотепність – така основна думка твору.
У літературній казці Василя Короліва-Старого «Хуха-Моховинка» розповідається про пригоди міфічної маленької істоти. Це – зворушлива історія про пухнастих тваринок, які живуть у лісі і не несуть жодної шкоди людям. Чуйне ставлення до природи, милосердя і добро – саме цьому вчить чарівна казка.
