Володимир Шабля
КАМІНЬ
біографічний роман
Книга друга.
НЕПРОСТІ ДОРОГИ ДО ПЕКЛА
Пам’яті мого батька, Шаблі Петра Даниловича, присвячую.
Харків – 2020
УДК 821.161.2
Шабля В. П. Камінь. Біографічний роман. Книга друга. Непрості дороги до пекла. – Харків, 2020. – 96 с.
ISBN: 9798859109036
Описано дитинство, підлітковий вік головного героя, а також перипетії виживання членів його сім’ї в умовах насильства й тиску держави на початку 1930-х років і під час воєнних дій Другої світової війни. Книга друга роману продовжує започатковані в книзі першій дві сюжетні лінії: 1). Опис тяжкого життя громадян СРСР у періоди сталінських розкуркулювання, колективізації та індустріалізації початку 1930-х років. 2). Зображення перебігу воєнних дій і функціонування системи ГУЛАГ в умовах війни 1941 року. Події роману базуються на розповідях учасників, очевидців та свідків, а також на офіційних документах. Підліткове становлення головного героя навіть в умовах комуністичного ладу виробляє у ньому найкращі людські якості завдяки впливу сімейних цінностей, гуманістичних традицій українського громадянського суспільства й незнищенного духу свободи. Ці виховані замолоду достоїнства стають в нагоді при супротиві нелюдським незгодам ГУЛАГу. Не менш тяжкі випробування випадають і на долю батька та матері головного героя, котрі вимушені постійно підлаштовуватися, аби не потрапити під каток державної репресивної машини. Проте уникнути репресій та грабунку не вдається і їм. Врешті-решт усіх персонажів роману захоплюють жорна Другої світової війни.
Shablia V. P. Stone. Biographical novel. Book two. Difficult roads to hell. – Kharkiv, 2020.– 91 p.
The childhood and teenage years of the main character, as well as the vicissitudes of survival of his family members in conditions of violence and state pressure in the early 1930s and during the hostilities of the Second World War are described. The second book of the novel continues the two storylines started in the first book: 1). Description of the difficult life of the citizens in the USSR during the periods of Stalin's dispossession, collectivization and industrialization of the early 1930s. 2). A depiction of the course of military operations and the functioning of the Gulag system in the conditions of the 1941 war. The events of the novel are based on the stories of the participants, eyewitnesses and witnesses, as well as on official documents. The teenage development of the main character, even under the conditions of the communist system, produces the best human qualities in him thanks to the influence of family values, humanistic traditions of Ukrainian civil society and the indestructible spirit of freedom. These virtues, cultivated at a young age, come in handy when resisting the inhuman disagreements of the Gulag. Equally difficult trials fall on the fate of the main character's father and mother, who are forced to constantly adapt in order not to fall under the rink of the state repressive machine. However, they do not manage to avoid repression and robbery either. In the end, all the characters of the novel are captured by the millstones of the Second World War.
© Copyright © 2020 Володимир Шабля All rights reserved.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Павло Тичина, «Я утверждаюсь»
Писар Данило Шабля
1941 рік, вересень. Театр бойових дій під Мелітополем.
Три доби тривала нескінченна їзда на автомобілях, возах та у вагонах, яка перемежовувалася форсованими маршами, переправами, бомбардуваннями і гарячковим риттям окопів. Спати червоноармійцю Данилові Шаблі вдавалося тільки на ходу – в транспорті; та й сном такий стан можна було назвати лише із дуже великою натяжкою. Двічі за цей час доводилося згадувати забуті з часів Першої світової війни навички стрільби зі гвинтівки. Знову, як і тоді, гатити доводилося по німцях, котрі раз у раз намагалися несподіваними ударами внести сум’яття в організований відступ радянських військ.
І ось нарешті після всієї цієї вакханалії Данилові пощастило: його зарахували на місце загиблого писаря до штабу нещодавно переформованого стрілецького полку. А це означало пристойні умови існування поруч зі штабним начальством.
– Повечеряєте і – спати, – дав розпорядження безпосередній начальник Данила – діловод старшина Курєєв, вказуючи на тапчан у кухні великого будинку, що слугував прихистком для обслуги штабу полку, – а завтра о шостій ранку – бути в повній бойовій готовності!
– Слухаю! – відповів Данило, віддаючи честь.
Щойно за старшиною зачинилися двері, новоспечений писар поквапився до польової кухні. Один із кухарів був томаківчанином і Данило вмовив земляка видати йому їжу поза чергою. Швидко проковтнув пайку, а затим попрямував до місця ночівлі. Ледве прийнявши горизонтальне положення, чоловік одразу відключився.
...
Такий солодкий сон був перерваний грубим сіпанням за плече.
– Підйом! Пів на шосту ранку! – ніби й пошепки, але якось наполегливо та різко сказав Курєєв.
Данило швидко схопився, вмився, одягнувся, з’їв залишений на сніданок з вечора шматок хліба і до потрібного часу вже був у будівлі штабу полку.
– Зараз буде летучка, – пояснив старшина, всаджуючи свого нового помічника біля себе за столом, розташованим у кутку кімнати, – ти поки сиди тихенько й постарайся в скороченому вигляді записати все, що говоритиме командир полку. А я на себе візьму решту.
– А як я дізнаюся, хто командир полку? – поцікавився Данило.
– Він єдиний має звання підполковника; звуть його Роман Васильович Котельнюк; і швидше за все, саме він починатиме летучку.
Данило кивнув, а потім за прикладом свого безпосереднього начальника взяв вручений йому чистий блокнот і на першому аркуші вгорі акуратно записав дату: «22 вересня 1941 р., 6 годин 15 хв. – Летучка». Тим часом Курєєв став записувати у своєму щоденнику прізвища присутніх та прибуваючих офіцерів. А Данило, оскільки поки що нікого з них не знав, вивів каліграфічним почерком: «Підполковник Котельнюк Роман Васильович, командир полку», потім поставив двокрапку й узявся з цікавістю спостерігати за тим, що відбувається.
Наступ скасовується
22 вересня 1941 року, ранок. Театр бойових дій під Мелітополем.
В очікуванні планерки командний склад полку займав місця за великим столом, розташованим у центрі кімнати. Військові тихенько перемовлялися з сусідами, а іноді кидали пару слів тим, хто сидів поодаль.
– Ну що, готові дати прикурити німцям із румунами? – ледве посміхаючись та окидаючи поглядом присутніх, тихенько спитав чорноокий майор, що розташувався праворуч від місця головуючого. Ледь помітний акцент і характерне смагляве обличчя видавали в ньому вихідця з Кавказу.
