Вовк і Ягня Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він і стояв вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчками губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: «Минулого року ти зневажило мого батька». - «Мене тоді ще й на світі не було», - відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: «Хоч як би ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм».
Байка доводить, що навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
Переклад з грецької Юрія Мушака
Крук украв кусок м’яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця й захотіла відібрати м’ясо. Вона стала перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилося б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос. Крук хотів похвалитися, що в нього є голос, закрякав і випустив м’ясо. Лисиця підбігла, вхопила м’ясо і сказала:
«О, Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем».
Ця байка стосується нерозумної людини.
Переклад Ю. Мушака
Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: «Мені все було ніколи, я співала». На це Мурашки, сміючись, відповіли: «Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку».
