Оксамитовий передзвін селектора, і монотонний голос робота-секретаря:
— Його високоповажність Валка Вахіно, Надзвичайний посол Ліги Кундалоа в Соляріанській Співдружності.
Земляни чемно підвелися, коли він увійшов. Незважаючи на суворі земні умови, — потужне тяжіння й сухе холодне повітря — посол рухався з неспішною грацією, притаманною його расі, і присутні були зайвий раз вражені тим, наскільки гарними бувають люди.
Люди — саме так, бо мешканці Кундалоа були достатньо гуманоїдні розумово й тілесно, щоб виправдати це ймення. Їхня несхожість не була різкою; вона надавала певного шарму, романтичної чужинецькості разом з приємним відчуттям довіри — мовляв, не така вже й несхожість.
Ральф Делтон підняв очі та роздивився посла. Зовнішність Валка Вахіно було типовою для його раси — гуманоїдних ссавців, двоногих, він мав досить мужнє обличчя, що вирізнялося красою дрібних точених рис: високі вилиці, великі темні очі. Трохи нижчий і стрункіший за землян, він пересувався нечутними котячими рухами. Довгі й блискучі синяво-чорні кучері спадали з високого чола на сухорляві плечі, що разюче й приємно контрастувало з насиченим золотавим полиском смаглявої шкіри. Вбраний був у старовинні церемоніальні шати клану Луаї Кундалоа — довгу сріблясту туніку, темно-пурпуровий плащ, прикрашений сузір’ями з металевих леліток і золочені чобітки з місцевої юхти. У витонченій шестипалій руці тримав майстерно різьблений ціпок, символ високих повноважень, якими наділила його рідна планета.
Він вклонився одним порухом, без найменшого раболіпства та промовив досконалою земною мовою, дещо зберігаючи римованість і співочість рідної:
— Миру-супокою вашим домівкам! Великий Дім Кундалоа шле вітання та гараздів побажання нашим братам, соляріанам. Вуста Великого Дому, речник недостойний, Валка Вахіно мовитиме про дружбу.
Деякі з землян перезирнулися, трохи збентежені. «Як це невитончено звучить земною» — подумав Делтон. Авжеж, мова Кундалоа мабуть, найкрасивіша в Галактиці.
Делтон відповів якомога офіційніше:
— Привіт і ласкаво просимо! Соляріанська Співдружність приймає від представника Ліги Кундалоа завірення в дружбі. Ральф Делтон, Прем’єр-міністр Соляріанської Співдружності, від імені всіх мешканців Соляріанської системи.
Далі він відрекомендував присутніх — урядовців, технічних радників, військовопосадовців. Це були важливі збори. Більшість владних і впливових осіб Соляріанської системи зібралося тут.
Делтон закінчив:
— Ця попередня зустріч скликана щодо пропозиції економічного характеру, недавно внесеної на обговорення до вашого уряду… тобто, до Великого Дому Кундалоа. Зустріч неофіційна, але транслюватиметься по телебаченню, і ризикну зазначити, що Соляріанська Асамблея діятиме виходячи з того, що побачить і почує на цих і подібних слуханнях.
— Розумію. Це гарна ідея, — Вахіно зачекав, поки присутні сіли, й собі присів на стільця.
Запала мовчанка. Присутні раз у раз поглядали на стінний годинник. Вахіно прибув точно у встановлений час, але Скорроґан зі Сконтару запізнювався. «Нечема» — подумав Делтон, але сконтаріани славилися поганими манерами. Не те, що кундалоанська делікатність, аж ніяк не схожа на слабкість.
За хвилину вже точилися салонні розмови на тему «Як вам у нас подобається?», у всіх різновидах. Вахіно, виявляється, за останні десять років вже не раз побував у Соляріанській системі. Це й не дивно, враховуючи все тісніші економічні зв’язки між його планетою та Співдружністю. Немало студентів з Кундалоа навчалося в земних університетах, а інтерес соляріанських туристів до Аваїкі був значним ще до війни. Маємо надію, що туристський потік незабаром відновиться — особливо, коли руїни буде відбудовано та…
— Авжеж, — Вахіно посміхнувся, — маємо надію. Кожен юний анамаї з Кундалоа мріє полетіти на Землю хоча б у гості. Це не лестощі, коли ми кажемо, що наше захоплення вами й вашими досягненнями безмежне.
— Взаємно, — озвався Делтон, — Ваша культура, ваші мистецтво й музика, ваша література вже мають купу прихильників у Соляріанській системі. Багато хто з пересічних соляріан, а не тільки філологи, вчать луаянську тільки для того, щоб читати Дванаґоа-Епаї в оригіналі. Кундалоанські співаки, що виступали в наших нічних клубах, зірвали більше оплесків, аніж будь-хто інший, — він посміхнувся. — Ваші юнаки знемагають від уваги земних дівчат, а наші юнаки мало не закидують ваших дівчат пропозиціями руки та серця. Збільшити процент шлюбів заважає лише неминуча бездітність.
— А якщо серйозно, — продовжив Вахіно, — ми у себе вдома достатньо розуміємо, що ваша цивілізація задає тон усій ближній Галактиці. Це непроста річ, бо Соляріанська цивілізація є найбільш передовою технічно, хоча це й не найголовніше. Але ж ви обдарували нас усім, починаючи з космічних кораблів, атомної фізики та медицини — звичайно ж, ми б і самі все це винайшли, коли-небудь. І отепер, оце діяння… ця ваша рука допомоги на відродження зруйнованих світів за хтозна-скільки світлових років від Землі, оця готовність поділитися всіма вміннями й скарбами ваших домів, коли ми можемо запропонувати навзаєм так мало, — це робить вас провідною расою в Галактиці.
— Наші мотиви користолюбні, ви це добре знаєте, — зауважив дещо зніяковілий Делтон, — принаймні, більшість із них. Звичайно ж, і гуманізм. Хіба ми можемо допустити, щоб раса, настільки схожа на нас, потерпала від злиднів тоді, як Соляріанська система й колонії мають добра більше, ніж здатні розпорядитися. Але наша власна, кривава історія свідчить, що такі програми, як оця економічна допомога, однаково добре сприяють й інтересам організатора. Коли ми відродимо Кундалоа та Сконтар, знову запустимо там виробництво, модернізуємо відсталу промисловість, дамо їм нашу освіту й науку — вони зможуть торгувати з нами. Бо наша економіка, як і протягом минулих століть, переважно користолюбна. Так само ми унеможливимо повторення цієї жахливої війни, яка щойно скінчилася. І відтоді матимемо союзників у боротьбі з деякими справді ворожими й загрозливими цивілізаціями з планет, систем чи імперій Галактики, проти яких, можливо, колись мусимо вистояти.
