Антропоцентризм скачать fb2

Роман «Фатальна помилка» присвячено 355-й річниці Конотопської битви та трагічній загибелі полковника Юрія Немирича — мрійника, романтика, авантюриста, українського інтелектуала XVII століття, відомого благодійника, адепта європейського вибору. Адже ще 355 років тому Україна мала цілком реальний шанс стати справжньою, як для XVII століття, європейською державою — незалежною, міцною і прогресивною. Державою православною, але без несамовитої азійської дикості Московського царства, з модерновою...

Книгу складають фантастичні повісті та оповідання, що свого часу друкувалися в журналі «НАУКА-ФАНТАСТИКА».

Що наше життя? Гра!.. Для одних — карколомна шахова партія, для інших — протиборство держав і князівств, владних осіб та спадкоємців величезних станів, католиків та православних. Настав час розпочинати чергову партію. У великій грі життями, немов живі шахові фігури, зійшлися князі Василь–Костянтин Острозький і Дмитро Сангушко, княгині Беата Костелецька–Острозька і Гальшка Острозька, очільники перших козацьких повстань Криштоф Косинський і Северин Наливайко зі своїм братом Дем'яном, королі Стефан...

Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар'єру – Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі… А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години… Фінал був закономірним: остаточна втрата...

Создатель неподражаемых Дживса и Вустера, неистового Псмита, эксцентричных Муллинеров повзрослел. Теперь перед нами – совсем другой Вудхаус. Он так же забавен, так же ироничен. Его истории так же смешны. Но в поздних рассказах Вудхауса уже нет гротеска. Это зрелые произведения опытного писателя, глубокого знатока человеческой психологии. И смеется автор не столько над нелепыми ситуациями, в которых оказываются герои, сколько над комизмом самого времени, в котором им довелось жить… «…– Кстати,...