«Contra spem spero» Лесі Українки – життєствердний вірш, у якому головним мотивом є гартування духу, плекання внутрішньої незламності. Лірична героїня переконана, що лихі думи треба гнати геть, а найкраща перемога над лихом – це сміх і радість. Оптимізм і активна життєва позиція є характерними для поезії Лесі Українки «Contra spem spero».
«Одним із перших, хто збагнув світову велич творчого генія Лесі Українки, був Михайло Грушевський. У вступному слові до матеріалів, опублікованих у «Літературно-науковому віснику» за 1913 р. і присвячених пам’яті письменниці, він писав: „…Вже перші 10–15 літ поставили її в перші ряди сучасної поезії. Одначе тільки в останнє п’ятиліття починається сей величезний, нестримний поступ її, якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених ніякою людською ногою, де кождий крок, кождий твір...
Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871–1913) – славетна українська письменниця, геніальна поетеса і драматург, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури. Перший свій вірш вона склала у дев’ять років, останній – у 40. Усього Леся Українка написала близько 270 віршів, а ще поеми й віршовані драматичні твори. Ця книжка присвячена троянській пророчиці Кассандрі. Лесю Українку цікавила саме особистість віщунки, її психологія. Кассандрі...
