Надія Біла

Є люди, після зустрічі з якими треба вимити руки з милом. І, як назло, — саме вони стають першими досвідами. Але завжди можна сказати собі і їм: «Пасажири, поїзд далі не їде. Звільніть вагони». Ненаситне Я юних героїв повісті хаотично рветься пізнати себе в собі й себе в іншому, бо вже так хочеться щастя. І в певний момент до них приходить усвідомлення, що кожен крок, навіть помилковий, не забирає можливості зробити ще один — правильніший.