«Цукровик» — це книжка про ландшафти та пам'ять, а також про відмирання пам'яті разом з ландшафтами. Про фантомне переживання травм набутих минулими поколіннями, які так чи інакше передаються поколінням наступним. Відчайдушна спроба затримати в тексті переживання, які супроводжують безперервний процес розкладу світоглядів, країн, тіл і навіть недовговічних елементів інфраструктури. Якщо буття і має якусь кінцеву мету, то назва їй — ентропія.
