32. Про гіпербореїв не оповідають нічого ні скіфи, ні інші, що там мешкають, лише іседони. Та, по-моєму, й вони, власне, нічого не розказують, бо тоді й скіфи розказували б щось про однооких, як і вони. Про гіпербореїв говорить Гесіод[45], а також і Гомер ув «Епігонах», якщо справді це він їх написав.
33. Та багато більше про них розказують делосці[46]. Вони оповідають, що гіпербореї жертвують (богам) солому. Цей спосіб жертвування перейняли і скіфи, а від скіфів усі західні сусіди аж до Адріатичного моря; звідти поширився цей звичай на південь. Перші з-поміж греків перейняли його додонці[47]. Звідти (цей звичай) зайшов до Малійської затоки, а згодом аж до Евбеї[48]. Одне місто передавало (його) іншому аж до Каріста; звідти перейшов до Андроса; карістійці занесли його на Тенос, а тенійці на Делос[49]. Так, як кажуть, донісся звичай цієї жертви до Делосу. Гіпербореї послали двох дівчат, що несли жертви; за словами делосців, вони називалися Гіпероха та Лаодіка. Разом з ними гіпербореї послали для безпеки п'ятьох міщан; їх тепер називають перфереї й дуже поважають на Делосі. Та як вислані не повернулися до краю, гіпербореї обурились – бо чи ж не всякий раз мали б вертатися посли? Вони загорнули свої жертви у пшеничну солому, віднесли на границю й дуже просили своїх сусідів, щоб передали (ці жертви) іншому народові. Так поширився той звичай і дійшов аж до Делосу. Я знаю подібний звичай: фракійські й пеонійські жінки[50], як жертвують цариці Артеміді, також користуються для того пшеничною соломою.
34. Знаю, що вони так чинять. На честь померлих на Делосі гіперборейських дівчат делоські дівчата й хлопці обтинають собі волосся. Дівчата перед шлюбом обтинають коси, навивають на веретено й кладуть на могилу, – могила ця в Артемідіоні[51], ліворуч від входу, а на ній росте оливкове дерево; хлопці навивають волосся на молоду галузку і теж кладуть на могилу. Отакої шаноби вони зазнали у делосців.
35. Самі (делосці) розказують, що ще перед Гіперохою й Лаодікою були в них дві гіперборейські дівчини, Арга й Опіс, що прийшли через ті самі краї. Тамтешні приставали на те, щоб принести шлюбну плату Іліфії[52] за легкі пологи; Арга ж і Опіс, як кажуть, прийшли із самими богами[53]. Їх і вшанували інакше, ніж тамтешніх. На їх честь збираються жінки, співають гімн і в ньому згадують їхні імена. Той гімн склав лікієць Олен. Від них перейняли (цю врочистість) інші мешканці островів; іонійці[54] також величають Опіс і Аргу, називають їхні імена й на те збираються (разом). До речі, той Олен, що прийшов із Лікії, склав також інші давні гімни, що їх співають на Делосі. Вони (делосці) ще посипають попелом із спалених на жертовнику (звірячих) удів могилу Опіс і Арги. Та могила за Артемідіоном, від нього на схід, поблизу гостинодвірця кеосців.[55]
36. Стільки про гіпербореїв. Не згадую тієї казки про Абаріса, що мав бути також гіпербореєм, нібито він обійшов цілу землю зі стрілою без ніякої їжі. Якщо є якісь гіпербореї, то мусять бути й гіпернотії[56]. Смішно мені, що вже багато (дослідників) описували карту землі, але ніхто ще не сказав про те нічого мудрого. Пишуть, що Океан пливе довкола цілої землі, а вона сама кругла, як виточена; що Азія така завбільшки, як Європа. Я окреслю коротко величину кожної з них і як котра виглядає.
37. Перси мешкають у країні, що простягається до південного моря, званого Червоним; на північ від них живуть мідяни, за мідянами саспіри, за саспірами колхи: вони сягають Північного моря, що в нього впадає ріка Фасіс[57]. Ці чотири народи мешкають від моря до моря.
38. Тут простягаються на море два півострови; їх зараз описую. Перший півострів починається від Фасіса й простягається на північ у море, вздовж Понту й Геллеспонту аж до троянського Сігея[58]. Той самий півострів з південного боку тягнеться від Міріандінської затоки у Фінікії й сягає морем аж до Тріопійських гір[59]. На тому півострові живе тридцять народів. Це один півострів.
39. Другий починається від Персії й тягнеться до Червоного моря. Він охоплює Персію, за нею Ассирію, за Ассирією Аравію. Він закінчується, – правда, не природно, а штучно, – Аравійською затокою, що до неї повів Дарій канал від Нілу. Аж до Фінікії[60] країна плоска й широка. Від Фінікії (почавши) простягається цей півострів через палестинську Сирію[61] аж до Єгипту й там закінчується. Там живе лише три народи. Ці азіатські землі лежать на захід від Персії.
40. Кордоном країн за Персією, Мідією, Саспейрією та Колхідою, на схід сонця, є звідси Червоне море, а з півночі Каспійське море й ріка Аракс[62], що пливе на схід. Аж до Індії Азія заселена; на схід від неї (Індії) пустеля, й ніхто не скаже, яка вона. Отже, такий вигляд має й така завбільшки Азія.
