[9.2.] В «Указі Кан-шу» сказано: «Наче оберігаєш немовля». Якщо серце щиро прагне до чогось, то, навіть не досягаючи мети, не відходить від неї далеко. Ще не бувало, щоб спершу вчилися плекати дітей, а тоді виходили заміж.
[9.3.] Одна сім'я гуманна — і в цілій державі процвітає гуманність. Одна сім'я поступлива — і в цілій державі процвітає поступливість. Одна людина пожадлива і злочинна — і в цілій державі коїться розбрат. Така тут внутрішня пружина. Про це мовлено: одне слово псує справу, одна людина зміцнює країну.
[9.4.] Яо і Шунь керували Піднебесною за допомогою гуманності, і народ скорявся цьому. Цзе і Чжоу-сінь керували Піднебесною за допомогою жорстокості, і народ скорявся цьому. Але їх накази суперечили тому, що вони любили, і народ не скорився їм. Ось чому шляхетний чоловік вимагає від інших лише того, чим володіє сам, і засуджує в інших лиш те, чого сам позбавлений. Ще не бувало, щоб той, хто не має в собі цієї взаємності, був здатен передати її іншим людям.
[9.5.] Тому впорядкування держави полягає у доведенні до ладу своєї сім'ї.
[9.6.] «Канон віршів» каже: «Персикове дерево молоде й прекрасне. Його листя пишне й густе. Це дівчина входить до чоловіка в дім. Бути їй у згоді з його домашніми у своїй новій родині». Спершу треба бути у злагоді з домашніми, а тоді вже навчати людей у державі.
[9.7.] «Канон віршів» каже: «У злагоді зі старшими братами, у злагоді з молодшими братами». Спершу треба бути у злагоді зі старшими й молодшими братами, а тоді вже навчати людей у державі.
[9.8.] «Канон віршів» каже: «Вид його бездоганний. Понаправляв він держави всіх чотирьох країн світу». З гідного бути прикладом батька й сина, старшого і молодшого брата народ бере приклад.
[9.9.] Про це мовлено: впорядкування держави полягає у доведенні до ладу своєї сім'ї.
[10.1.] Мовлено: врівноваження Піднебесної полягає в упорядкуванні своєї держави. Це означає: коли верхи належно ставляться до старих, у народі процвітає відданість батькам. Коли верхи належно ставляться до старших, у народі процвітає братська любов. Коли верхи жаліють сиріт, народ не відвертається від них. Тому у шляхетного чоловіка є точно виміряний Шлях.
[10.2.] Те, що ненависне верхам, не можна використовувати у керівництві низами; те, що ненависне низам, не можна використовувати у слугуванні верхам; те, іцо ненависно в попередньому, не можна використовувати у здійсненні подальшого; то, що ненависне у подальшому, не можна використовувати у слідуванні попередньому; те, що ненависне в правому, не можна використовувати в обходженні з лівим; те, що ненависне в лівому, не можна використовувати в обходженні з правим, — усе це називається точно виміряним Шляхом.
[10.3.] «Канон віршів» каже: «Q, шляхетний чоловік, що несе радість, — батько й мати народу». Любити те, що любить народ, ненавидіти те, що він ненавидить, — це називається бути батьком і матір'ю народу.
[10.4.] «Канон віршів» каже: «Неприступні ті Південні гори. Круті їхні скелясті схили. Достославний наставник Інь — весь народ поглядає на тебе». Володареві держави не можна не бути пильним. Якщо він відступиться вбік, Піднебесна скарає його!
[10.5.] «Канон віршів» каже: «Династія Інь, ще не втративши своїх підданих, була здатна відповідати Верховному владиці. Слід вбачати застереження в долі Інь. Не легке величне призначення». Сказане означає, що, коли здобудеш підтримку мас, здобудеш державу, а коли втратиш підтримку мас, втратиш і державу.
[10.6.] Тому шляхетний чоловік передусім пильно ставиться до своєї благодаті. Володіючи благодаттю, володієш людьми. Володіючи людьми, володієш грунтом. Володіючи грунтом, володієш багатством. Володіючи багатством, володієш його застосуванням.
[10.7.] Благодать — корінь, багатство — верхівка.
[10.8.] Якщо корінь вважається другорядним, а верхівка — першорядною, то, змагаючись із народом, верхи чинять загарбання.
[10.9.] Тому, коли багатства скупчуються у правителя, народ розходиться від нього, а коли багатства розходяться серед народу, він скупчується довкола правителя.
[10.10.] Тому негідно випущене слово так само негідно повертається, а негідно набуті цінності так само негідно розходяться.
[10.11.] В «Указі Кан-шу» сказано: «Призначеність не лишається сталою». Це означає, що коли будеш добрий, здобудеш її, а будеш недобрий — втратиш.
[10.12.] У «Чуських писаннях» сказано: «У державі Чу нема такого, що вважалося б скарбом, — лише добро там вважають скарбом».
[10.13.] Дядько Фан казав: «У людини, позбавленої вітчизни, нема такого, що вважалося б скарбом, — гуманність і спорідненість вона вважає скарбом».
[10.14.] У «Циньській клятві» сказано: «Якщо певний підданий буде прямий і чесний, хоч і не наділений іншими талантами, але сердечне відкритий до них і мовби сам сповнений ними, прихильний до талантів інших людей, як до власних, щиро залюблений у людську даровитість та досконало-мудрість і здатний переповнитися цим не лише на словах, а й насправді, то він зуміє оберігати моїх дітей, онуків і простий народ. О, скільки тут користі! Якщо ж він відчуватиме ревнощі й заздрощі до талантів інших людей і через це ненавидітиме їх, протидіятиме даровитостті й досконаломудрості в людях, аби не дати їм ходу, нездатен переповнитися цим насправді, то він не зуміє оберегти моїх дітей, онуків і простий народ. Як же це не назвати небезпекою!»
