Ця тенденція вже дається взнаки в таких сферах, як банкомати та каси самообслуговування, але наступного десятиліття ми неодмінно станемо свідками вибухової появи нових форм автоматизації сфери послуг, унаслідок чого мільйони робочих місць із відносно низькою оплатою праці опиняться під загрозою зникнення.

Новопостала компанія Momentum Machines, Inc. із Сан-Франциско оголосила про свій намір здійснити повну автоматизацію виробництва гамбургерів для гурманів. Тоді, як робітник закладу швидкого харчування зазвичай кидає на гриль мерзлі котлети, пристрій, сконструйований компанією Momentum Machines, формує бургери зі свіжого перемеленого м’яса, а потім підсмажує їх відповідно до замовлення клієнта. Цей пристрій здатний створювати на котлетах відповідну скоринку, разом із тим зберігаючи соковитість самої котлети. Ця машина, що здатна виробляти близько 360 гамбургерів за годину, підсмажує також булочки, потім нарізає їх тонкими шматками і додає до них свіжі інгредієнти, як-от помідори, цибулю, а також мариновані огірочки, лише після прийняття замовлення. Зібрані й готові до видачі гамбургери подаються клієнтам за допомогою конвеєра. Тоді, як більшість робототехнічних компаній виявляють велику обережність і розповідають солодкі казки про потенційний вплив автоматизації на зайнятість, Александрос Вардакостас, співзасновник Momentum Machines, висловлюється про мету діяльності компанії вкрай відверто: «Наш пристрій призначений не для того, щоб підвищити продуктивність праці робітників, а щоб цілком їх позбутися»[2] [13]. Згідно з оцінками компанії, середньостатичний ресторан швидкого харчування щорічно витрачає близько 135 тисяч доларів на зарплату працівникам, які виробляють гамбургери, а загалом виробництво гамбургерів обходиться економіці Сполучених Штатів у суму близько 9 млрд доларів щорічно [14]. Компанія Momentum Machines вважає, що сконструйований нею пристрій окупиться менше ніж за рік, і планує запровадити його не лише в ресторанах, а й у магазинах самообслуговування, автомобільних кухнях, і, можливо, в торговельних автоматах. Представники компанії стверджують, що ліквідація витрат на робочу силу та зменшення потрібної на кухні виробничої площі дасть змогу ресторанам більше витрачатися на високоякісні харчові інгредієнти, а отже — пропонувати клієнтам гурманські гамбургери за цінами закладів швидкого харчування.

Та хоч би як спокусливо звучали розповіді про гурманські гамбургери, утім за них доведеться заплатити велику ціну. В галузях швидкого харчування та безалкогольних і слабоалкогольних напоїв мільйони людей працюють за низьку зарплату, часто — неповний робочий день. В одному лише McDonald’s у його 34 тисячах ресторанів, розкиданих по всьому світу, працюють 1,8 млн людей [15]. В історичному сенсі низькі зарплати, мізерні соціальні пільги, а також висока плинність кадрів постійно сприяли тому, що робо́ту в закладах швидкого харчування можна було знайти доволі легко, тому робочі місця в цій сфері разом із робочими місцями в пунктах роздрібної торгівлі завжди сприймалися людьми як рятівний пліт, певним чином системою соціального забезпечення для осіб, які мали обмежені варіанти вибору: ці робочі місця традиційно були останнім пристанищем, останнім джерелом доходу коли альтернатив уже не залишалося. У грудні 2013 року Бюро трудової статистики США (Bureau of Labor Statistics) класифікувало «працівників, які одночасно займаються приготуванням і подачею їжі» — категорію, до якої не входять офіціанти й офіціантки в повносервісних ресторанах — як один із найбільших сегментів зайнятості в сенсі кількості потенційних нових робочих місць, які мають бути створені в ньому протягом найближчих десяти років, тобто до 2022 року включно, до того ж нових робочих місць буде створено близько півмільйона, а ще додатковий мільйон вакансій з’явиться з огляду на звільнення працівників у цій галузі [16].

Однак унаслідок Великого економічного спаду ті правила, що колись були чинними в сфері зайнятості в закладах швидкого харчування, нині стрімко змінюються. 2011 року керівництво McDonald’s виступило з ініціативою найняти 50 тисяч нових працівників упродовж одного дня, і компанія отримала понад мільйон заявок, — таке співвідношення зробило отримання роботи в ресторані McDonald’s навіть іще більш віддаленою статистичною перспективою, ніж шанс вступити до Гарвардського університету. Якщо колись серед співробітників мережі McDonald’s переважала молодь, яка шукала приробіток, водночас навчаючись у ВНЗ, то нині в цій галузі зайняті вже старші люди, які покладаються на цю роботу як на основне джерело своїх доходів. Майже 90 % працівників у закладах швидкого харчування мають двадцять і більше років, а середній вік становить тридцять п’ять років [17]. Значна частина старших робітників мусять утримувати свої родини, але при середній зарплаті 8,69 долара за годину виконання цього завдання цілком нереальне.

Низькі заробітні плати і майже повна відсутність соціальних гарантій у цій галузі стали об’єктом жорсткої критики. У жовтні 2013 року McDonald’s потрапив під нищівну критику після того, як одному з його працівників, який зателефонував на номер фінансової допомоги цієї компанії, порадили подати заявку на харчові талони й на отримання медичної допомоги за програмою Medicaid [18]. І дійсно, аналіз, здійснений Центром трудових ресурсів (Labor Center) при Каліфорнійському університеті в місті Берклі, виявив, що більше половини родин працівників сфери швидкого харчування покладаються на ту чи іншу програму допомоги, і загалом обходиться американському платникові податків майже в 7 млрд доларів щороку [19].

Коли восени 2013 року в ресторанах швидкого харчування Нью-Йорку стався сплеск протестів і спонтанних страйків, що згодом охопили понад п’ятдесят міст у Сполучених Штатах, Інститут політики зайнятості (Employment Policies Institute), консервативний аналітичний центр, що має тісні зв’язки з ресторанною та готельною галузями, у Wall Street Journal розмістив оголошення на всю сторінку, яке застерігало, що «Невдовзі працівників сфери швидкого харчування, які вимагають підвищення мінімальної зарплати, можуть замінити ро́ботами». Цілком зрозуміло, що це оголошення було розраховане на те, аби посіяти страх серед протестувальників, та правда криється в тому, що зростання рівня автоматизації в галузі швидкого харчування є, скоріш за все, майже неминучою, як свідчить застосування пристрою виробництва компанії Momentum Machines. З огляду на те, що такі компанії, як Foxconn, запроваджують роботів для збирання високоточної електроніки в Китаї, існує багато підстав прогнозувати, що, у підсумку, машини також подаватимуть клієнтам гамбургери, сандвічі «тако» і салати в закладах швидкого харчування.[3]

Kura, японська мережа ресторанів суші, вже здійснила успішне запровадження стратегії автоматизації. В її 262-х ресторанах ро́боти допомагають готувати суші, а офіціантів замінили конвеєри. Щоб забезпечити свіжість своїх страв, ця система відстежує тривалість циркуляції кожної окремої тарілки з суші й автоматично прибирає їх через визначений час. Відвідувачі роблять замовлення дотиком до панелей на сенсорних екранах, а закінчивши їсти, вкладають порожні тарілки в довгастий отвір біля свого столика. Система автоматично вибиває рахунок, а потім миє тарілки й швидко доправляє їх назад на кухню. Замість найму директорів для кожного закладу харчування, компанія Kura створила центр управління, де керівництво має змогу дистанційно контролювати майже кожен аспект робо́ти ресторанів. Автоматизована бізнес-модель компанії Kura дає їй змогу продавати тарілку суші всього лишень за 100 єн (близько долара), тобто значно дешевше, ніж у її конкурентів [20].