Нічого дивного в тім, що люди не селяться в цьому комариному пеклі. І все-таки не слід думати, що комарів тут скрізь однаково багато. Вони, поза сумнівом, збираються в рої та летять за людьми й тваринами, яких зачують. Можливо, до нас зліталося все комарине населення з великої території. Адже коли вибираєшся із заростей чагарнику на відкриту місцину, комарів спочатку не помічаєш. Але за хвилину — ім'я їм — легіон! Коли підпливаєш до берега озера де-небудь на Півночі, комарів майже не видно, але варто лише зійти на найближчий пагорб, і тебе навіть при сильному вітрі накриває хмара мучителів. Готовність комарів збиратися в рій може підказати в майбутньому способи боротьби з ними.
Усі місцеві жителі, хоча й звикли до них у певній мірі, вважають все-таки, що комарі — бич для людей і тварин. Ми спимо спокійно тільки завдяки наметам із запиналами, непрониклими для комарів. Удень доводиться надягати рукавички й накомарник — спекотно, зате не доводиться терпіти муки, незчисленні уколи. До накомарника легко звикнути, до жалючих комах — неможливо.
Шість місяців на рік у цих краях найкращий у світі клімат, але майже половина з них украй зіпсовані злобливими комарами. Коли-небудь людина навчиться позбуватися їх, і перший крок у цьому напрямку — вивчення способу життя комахи.
Багато тварин нечутливі до комариних укусів. Серед таких щасливчиків — жаби. Одного разу в червні я спіймав жабу. Комарі відразу обліпили мені руки. Десь із тридцятеро вп’ялося в долоню з тильного боку, а десять — у вказівний палець. Між ними була жаба, істота, яка чимось нагадує людину — червоною кров’ю, безволосою м’якою шкірою, але жоден комар на неї не сів. Безліч паразитів напилася моєї крові, і лише один комар сів на жабу, та й той відскочив, начебто потрапив на розжарену пательню. Дослід, проведений з іншою жабою, скінчився з тим само результатом. Чому? Навряд чи причина в тому, що жаби — холоднокровні істоти, адже комарі не кусають і багатьох птахів, а в них температура тіла вища, ніж у людини.
Наступного разу я взяв живу жабу й потер її спинкою свою долоню, а потім окреслив це місце олівцем. На руці залишився слиз, який, висихаючи, поблискував. Я витяг руку, й у неї негайно вп’ялося добрих півсотні злющих комарів. З них лише чотири сіло на змазане жаб’ячим слизом місце, причому троє відразу полетіли геть.
Назавтра я натер частину долоні грибом-поганкою. Із п’ятдесяти комарів тільки сім опустилося на змазане місце, і всіх, крім одного, відразу ніби водою змило! Цей останній уперто вп’явся в руку, але грибний сік уже висох до того моменту.
Багато хто запитував, чому я не прихопив із собою спеціальної мазі чи іншого засобу проти комарів. Можу сказати лише, що не бував раніше в краях, де комарі змушують вдаватися до захисту, до того ж, часто чув, що подібні засоби неефективні, а тому не включив їх у спорядження експедиції. Визнаю, це було помилкою. Наступного разу обов’язково прихоплю з собою мазь від комарів. Особливою популярністю користується такий склад: м’ята болотяна, дьоготь, прованське масло й камфорний спирт, узяті в рівних частинах.
У комарів багато природних ворогів — їх поїдають навіть найдрібніші птахи та бабки, причому останні вселяють крилатим кровососам особливий страх. Коли над головою в’ється бабка, коли вона дзижчить, комарі відлітають убік і вичікують. Одного разу я бачив, як водяний павук схопив і з’їв комара, що виявився поруч.
Можливо, єдина істота, здатна погубити все комарине плем’я, — малесенький червоний грибок, який розмножується дедалі швидше з настанням літа. Він досить чітко виділявся червоними горбочками на носиках та інших частинах тіла комарів. Очевидно, він смертоносний для них. Побажаємо ж усілякого процвітання цьому грибку (якщо він не шкідливий для людини) і справі, якій він служить!
На закінчення скажу: з огляду на колосальну територію комариного царства — три чверті сухопутної частини планети — і число хвороб, переносниками яких є комарі, їхнє знищення стає для людства ще важливішим завданням, ніж боротьба з туберкульозом. Туберкульоз забирає життя в багатьох людей, а комарі отруюють життя всім. Жертвами хвороби щороку стає певне число осіб, комарі ж не жаліють нікого та перетворюють у пекло на землі Далеку Північ, а вона ж шість місяців на рік могла б бути справжнім раєм для людини.
