Згодом звіролови вирушають в експедицію на Далекий Схід Росії; звідти, рухаючись на захід, опиняються в Сибіру, де за антицарські виступи під час революції 1905 року відбуває каторгу гімназист Збишек Карський, який доводиться двоюрідним братом Томекові. За допомогою простих сибіряків звіроловам вдається викрасти Збишека і щасливо перейти кордон Росії.
… Швидко спливає час, одна за одною з-під пера Альфреда Шклярського виходять книжки, герої його зріють фізично й духовно, загартовуються, набувають життєвого й професійного досвіду. В останніх повістях ми вже бачимо Томека Вільмовського членом Королівського Географічного Товариства в Лондоні, разом з батьком, хоробрими звіроловами Смугою, боцманом Новицьким, Збишеком Карським і своєю нареченою Саллі він продовжує сповнені небезпек і пригод подорожі — ще раз по Австралії, потім по Новій Гвінеї, Південній Америці, збираючи цікавий матеріал для своєї наукової праці…
Як і старші звіролови та його друзі-ровесники, Томек жадібно пізнає незнаний йому світ екзотичної флори і фауни, знайомиться з історією, життям, побутом і звичаями багатьох народів і племен. Завдяки своїй врівноваженій поведінці та розсудливому ставленню до аборигенів і простих людей, жителів країн, де йому довелося побувати, він здобув собі серед них авторитет гуманної, сердечної, доброзичливої, щирої й шляхетної людини. Як і його старші й молодші побратими, Томек хоробро, послідовно, а іноді навіть відчайдушно захищає скривджених колонізаторами жителів багатьох поневолених країн, всією душею протестує проти нищення збайдужілими ловцями-мисливцями унікальних видів живої природи, чимало з яких уже занесено до Червоної книги.
Всі десять томів згаданих повістей Альфреда Шклярського гідно поповнюють «світову бібліотеку» подорожньо-пригодницьких творів. Ознайомившись бодай з однією із них, — а кожна має викінчений сюжет і пов’язана з іншими лише образом Томека та його друзів, — уважний читач мимохіть помітить, що герої в багатьох випадках потрапляють до тих далеких країн, опиняються на тих звивистих стежках в непролазних хащах, переправляються через ті озера й бурхливі річки з грізними порогами й водоспадами, де за сотню років перед цим діяли герої славнозвісних творів Жуля Верна, Фенімора Купера, Густава Емара, Майна Ріда чи Луї Буссенара. А за своїм юним віком, жагучою допитливістю і прагненням познайомитися з незвіданими землями, їх корінними мешканцями, захистити їх від ворогів та стихійних лих, герої повістей Альфреда Шклярського нагадують таких же хлопчаків і дівчат із творів наших майстрів подорожньо-пригодницького жанру Миколи Трублаїні, Леоніда Тендюка.
Отож кожному підлітку, що з дитинства мріє про далекі захоплюючі подорожі, навряд чи вдасться утриматись, аби не відгукнутись на порив заманливого вітру мандрів і при першій-ліпшій нагоді полинути у світ романтичних пригод. Вони захочуть помандрувати бодай в уяві на далекі материки й континенти і порівняти, що ж змінилося там за останній час і якщо змінилося, то як — на краще чи на гірше?..
Повісті Альфреда Шклярського дадуть багатьом із них відповідь на поставлені запитання, задовольнять їхню цікавість.
Світ, звісно, змінюється, розширюються обрії наших знань, сучасна диво-техніка виносить людину в космос, опускає її в підводні й підземні глибини, і все це давно вже стало об’єктом художнього відображення в красному письменстві. І ніхто не візьме на себе сміливість ствердити, що через дивовижні відкриття у близьких і далеких позаземних світах ми забудемо свою стареньку матінку Землю, засумніватися, що ми перестанемо й далі мандрувати незвіданими земними материками й континентами, морями й океанами, річками й озерами, опускатися на їхнє дно, сходити на найвищі гірські вершини разом з героями нових творів пригодницького жанру.
Тож пройдімо, любий читачу, услід за Томеком Вільмовським, його старшими й молодшими друзями стежками й дорогами, де на нас чекають численні захоплюючі пригоди, небезпеки і перемоги, які випало їм пережити. Це буде приємна й корисна, хоч іноді, може, трохи й моторошна мандрівка…
До цього заохочує нас пропонований переклад першої з десятитомного циклу пригодницьких повістей — повісті «Томек у країні кенгуру». Будемо сподіватися, що слідом за нею «Веселка» видасть переклади й усіх інших.
У листі до видавництва Альфред Шклярський так і написав: «Я був би дуже радий, якби українська молодь мала змогу прочитати мої книжки своєю рідною мовою».
Богдан ЧАЙКОВСЬКИЙ,
заслужений працівник культури Польщі
Ось-ось мав пролунати дзвінок, сповіщаючи про закінчення перерви. Шкільний коридор повільно порожнів, учні розходилися в класи, у стінах школи поступово западала тиша. Невеликий гурт четвертокласників ще юрмився поблизу парадних сходів і дверей, що вели до вчительської. У міру того, як наближався кінець перерви, в серця хлопців, які сновигали коридором, закрадалася боязка надія: учителя географії Красавцева сьогодні не буде. У всякому разі його поки що не було ні в канцелярії, ні в учительській. Можливо, він захворів і взагалі не прийде до школи? А може, принаймні спізниться, як це часто з ним траплялось.
З-поміж дітей, які пошепки розмовляли в коридорі, вирізнявся Томек Вільмовський, гарної статури блондин, що жваво потішав своїх схвильованих товаришів:
— Кажу вам, що Пилки сьогодні в школі немає. Я переконався в цьому особисто й ручуся, що це правда. Що як його господиня, йдучи до міста за покупками, випадково замкнула двері на ключ? Ото була б комедія! Уявіть собі Пилку, як він із записником у руці безпорадно кидається по квартирі? О, якби це можна було побачити!
