— Вийди, Україно,
Знову на майдани!
— Ой, не вийду, сину,
Бо боюсь обману.
— Вийди, наша мила,
Проти супостата!
— Не піду, несила,
Краще вийдіть з хати.
— Ми благаєм, ненько,
Бо в нас рейтинг пада!
— Ой, нехай той рейтинг
Та відсохне, падло!
— Соромно вам, мамо,
Ну, за що дістали?
В нас нова програма,
Хоч би почитали!
- І читать не хочу,
І дивитись гидко!
В мене сині ночі,
В мене жовті квітки.
— Хто ж вам, наша мати,
Вкаже путь-дорогу?
— Та піду сапати
І молитись Богу.
— От від того, неню,
Справи наші кепські.
Ох, ви неписьменні,
Ох, неєвропейські…
Одна маленькая комашка —
Та, що нагліша од усіх комах,
Тримала в лісі "дах".
А щоб простіше —
"Держала кришу".
І як наїде хтось на зайчика
Чи мишу,
Комашка та його попише.
Такий собі новий "васалітет" —
Одержує блоха-авторитет
З клієнта мито,
І вже в того не так
Тремтять копита.
Хоча бувало,
Правда з похмілля,
Комашка та крута
Безвинне виріже теля
Або полапає заміжню Антилопу,
Та ліс той був далеко не Європа,
І там сто літ не мали гадок
Хоч про який-небудь порядок,
Та й всякий метод
Має певний брак,
Тож вирішили: хай хоч буде так!
І скоро вже не тільки баранці,
А й лісові отці
Пішли ховатись за блошину спину,
Наприклад, пишуть із Мінфіну:
"Пахане-пане,
Звертаємось до вас
Як патріота.
До нас прийшла зневажливая нота
Від Данії, країна є така,
Вона на ліс наш порчу напуска".
— Ах ви козли, шнурки! Чого мовчали?
Чого мені раніш не наступали?
Я падлой буду, Родіну спасу,
І Данію ту на фіг рознесу,
Особєнно за кореша Гамлєта!
Ракету мнє! Ракету!
Читач мій любий, стоп.
Мене дістав Езоп.
Пишу про звірів я,
Пітніючи з натуги.
І так всім ясно, що кругом
Одні бандюги,
Пахани, та бугри, та шайки.
А ми як зайчики
От із цієї байки…
Уряд
З’явилась, наглая, без візи
Та хазяйнуєш, мов «цабе».
Ми зневажаєм тебе, кризо!
Ми всі засуджуєм тебе!
Ну, це ж на голову не лізе:
Такий прорив! Такий врожай!
І раптом ти приперлась, кризо,
Згинь, клята, і не заважай!
Криза (нахабно)
Які ми ніжнії хлоп’ята!
Я не в’їжджаю, в чому річ.
Чи вам пургу на кризу гнати?
Ви ставте кризі могорич.
Якби не я, прийшла б розплата
І за прорив, і за бардак.
А тут виходить — з краю хата,
Якщо в прориві щось не так.
Уряд
Все! Розпаковуєм валізи!
Розслабтесь, суд, народ, СБ.
Ми поважаєм тебе, кризо,
Ми ніжно любимо тебе!
Сказку слышал я в народе,
Расскажу вам, не тая…
Жил на свете мальчик Родя,
Нынче — в Киеве судья.
С малых лет любил законы,
Всех судил, мол, брал, не брал?
С Барби скучно Родиону,
Он с Фемидою играл.
Чуть подрос — пошли процессы,
И под вечер как-то раз
Привели к нему Принцессу,
Говорят: «Суди за газ!».
Дело ясное, простое,
Но не стало вдруг житья —
Он её статьёй, статьёю,
Не берёт её статья!
Лишь русалкою хохочет,
И глаза как чёрный пруд,
Встать не хочет, ну, короче,
Обижает тётя суд.
А потом пошли подколы,
Родя наш повесил нос,
То бросает в жар, то в холод,
А в душе горит вопрос!
Может, тайная в ней сила?
Может, где-то есть рука?
Что косой так подкосила,
И не страшен ей УК.
И вполне определённо
Вспоминать он стал с тех пор
Тёзку, тоже Родиона,
И старушку, и топор…
Ночь. Поникнув головою
С первым проблеском седин,
Вышел в поле правовое
Он без мантии, один.
В темноте пробрался лесом,
Глядь! Не врубится никак:
Замок той стоит Принцессы,
Крайне странный особняк.
С виду так, хрущёвка вроде
Для лесных бомжей, ежей,
Но ведут под землю Родю
Вниз тринадцать этажей!
Всюду золото и мрамор,
И колонны… у окна
Родя замер. Мама! Мамо!
За окном Она! Вона!
В мрачном, тёмном подземелье
Что-то варит на огне,
И помешивает зелье,
Тень мандата на стене.
Вот она, прищурясь глазом,
Льёт «Шанель», в котёл «Виттон»,
И баллон с российским газом,
Весь трепещет Родион!
Видит он, как тётя-бяка
Та, что прячется в лесу,
Тайным зельем, тайным лаком
Мажет имидж и косу.
И взлетает среди дыма,
Подаёт совиный крик.
Поведенье подсудимой
Родя в этот миг постиг!
Вот, в чём сила этой тёти!
А она, сверкнув лицом,
Развернулась и в полёте
За судьёй спешит, мальцом!
Наш герой рванул рубаху,
Вновь как лист затрепетал,
И статью её со страху
Сорок раз пролепетал.
Всё исчезло! Снова в поле
Он стоял как юный дуб.
Перед ним — избушка что ли?
То ли ветхий, древний сруб?
И выходит к правоведу
Старец, согнутый в дугу:
— Знаю, Родя, твои беды,
Не печалься, помогу.
Вот ларец, а в нём с росою
Капля есть воды святой.
Окропишь твою, с косою —
Станет милой и простой.
Будет в суд ходить с любовью,
Вражья сила отойдёт.
Правда, есть одно условье,
Слушай, Роденька, так вот…
Как ларец ты пустишь в дело,
Слово дашь, что никогда
Не потерпишь беспредела
От Печерского суда.
Что судить ты будешь честно,
Честно мерить будешь срок.
А забудешь, что ж, известно,
Потеряешь всё, сынок.
Станет мантия тряпицей,
Станет ветошью диплом…
И старик вдруг раствориться
Поспешил на слове том.
А судья, наш бедный Родя,
С той поры оставил свет.
На природе дикой бродит,
Там встречает он рассвет.
Новой мукою томимый,
Не идёт в судебный зал —
Знать ему необходимо
То, что старец не сказал.
Жжёт вопрос Фемиды сына,
И дилемма — не пустяк:
ЧЕСТНЫЙ СУД И УКРАИНА,
Это где?! И это как?!
На днях під час візиту в Закарпаття Президент України Віктор Янукович сказав, що скоро підпише закон про жорстку боротьбу з корупцією. Бо саме корупція не дає країні розвиватися. Хоча окремі чиновники і досі нею займаються. Але за словами президента «це тимчасове явище». І як тільки нечесна людина "потрапить в об’єктив" — вона буде негайно звільнена. Президент також звернувся до підприємців: «Пишіть мені листи або телефонуйте, хто вам перешкоджає вести бізнес". В.Янукович підкреслив, що «майбутня Україна — це держава з європейськими стандартами, повністю позбавлена корупції».
Відпочивають утопісти,
Нервово курить Томас Мор…
Жив у прекраснім королівстві
Король по імені Віктор.
Він думав так: закон підпише —
Життя настане «алєс гут»,
І зникнуть хабарі та «крыши»,
Та негараздам всім «капут».
І якось той король завзятий
Сказав, зібравши свій народ:
«Щось заважає розвиватись.
Я довго думав, що? І от,
Учора тут біля левади
Зустрів чиновників зрання.
Вони корупцією, гади,
Займались прямо серед дня!»
І ось нова настала ера,
Віктор підписує закон,
І кляті корупціонери
Мов пацюки шукають схрон!
В законі пишеться: «Народе,
Дзвони мені, пиши листи,
Як заважатимуть уроди
Робити бізнес і цвісти.
Якщо чиновник непоштивий,
Враз виїжджає мій спецназ,
Той потрапляє в об’єктиви,
І вмить зника мов пар чи газ!».
Минають дні, і що вражає —
Усі принишкли, не беруть,
А все одно щось заважає.
Де зріст? Врожаї? В чому суть?
І з’ясувалось (всім наука):
Дзвонить бажаєш королю?
Дзвінок «входящий» — баксів штука,
Без всяких там «просю!», «молю!».
Листи писать — купи паперу,
Конверт із маркою — мільйон.
Не гривень, друже, тільки євро,
Хоч всі читали той закон.
Якщо ж машину із спецназом
Ти викликав хоч раз один,
Усе майно готуйсь одразу
Віддать гвардійцям за бензин.
Віктор зітхає (то ж не жарти),
І свій питає апарат:
«Панове, де євростандарти?
Шо за діла? Прошу порад!».
«А це стандарт національний» —
Відповідають в той же час. —
«Хоч ми Європа, і Центральна,
Та є специфіка у нас.
Збагніть! Вклонившись, кажем «пліз» ми.
Але займатися, пардон,
Отак прилюдно утопізмом,
Для короля це «моветон».
Вона ж, корупція, уперта,
(Боротись треба, слів нема),
Та боротьба наша безсмертна,
Як і корупція сама…».
Нещодавно більшість телеканалів України показали новий передвиборчий кліп прем’єра, де вона виступає в образі білої Тигриці.
Виборці, котрі звикли до бігбордів, де прем’єр — це «ВОНА», були трохи спантеличені. Але фінальний слоган усе пояснив: «З Новим роком Білого Тигра!
Щастя вам, тигрЮЛЯ!». І виборець побачив пані кандидатку в президенти поруч із білим тигреням.
Народе мій, мій народЮля!
Забудь про кризу та біду!
Бо я, мамуля и тигрЮля,
На тебе лапку вже кладу.
Що, не впізнав? Це ж я, Тигриця,
Та, що була колись ВОНА.
Та не лякайся! Кинь хреститься!
Ковтни горілки чи вина.
Ні, це не «бєлка», не шизЮля,
Нема ніяких тут примар.
Я не брешу, бо я ж — правдЮля.
Це в мене, серденько, піар.
Що побажать? Бо вже іскриться
Шампанське в тебе на столі.
Життя смугасте мов тигриця,
Все чорно-біле на землі.
І я бажаю, мій гарнЮля
Щоб ти, узявши бюлетень,
Згадав про Юлю-Красотулю.
Тоді новий настане день!
Усе в державі буде мило,
Не буде більше чорних смуг
Все тільки біле, біле, біле —
Як саван, біле все навкруг.
Тобі я буду презиндЮля,
Не стане грубості ніде —
Не криза буде, а кризЮля,
ГривнЮля ніжно так впаде.
Я поведу тебе в Європу,
Там — «бітте», «данке», «хенде хох».
Про це віщують гороскопи,
А хто не вірить — козерог.
Ні, краще лагідно — козЮля,
Віслюк, муфлончик і марал.
За тебе, мій народ-терпЮля,
Я піднімаю свій бокал!
За вибір правильний — Тигриці.
За мене «галочку» впиши!
Не впишеш — буду тобі сниться,
І міцно лапками душить.
Летиш без мене «мимо каси»,
Останній втратиш бутерброд.
Тож думай, думай, біомаса,
Пардон, великий мій народ!
Щоб рік новий був рік тигрЮлі,
Бажаю вже на посошок,
І спать тобі без кошмарЮлі…
Цілую, любий, чмок-чмок-чмок!
Нещодавно Президент України в інтерв’ю українській службі ВВС заявив, що не хоче бути політиком у країні, яка не сприймає його цінностей. Крім того, голова держави запевнив: «Мої діди та прадіди будуть гордитися на тому світі тим, що я роблю як президент і як українець для цієї нації».
Тому в нього є почуття виконаного обов’язку, хоча більшість речей, про які він говорить, нація сприймає специфічно. Оскільки гарант нашої конституції ставиться до себе епічно та поетично, спробуємо уявити його в Маріїнському палаці, де він уночі пише прощального листа до нації.
