Привіт тобі, найраща з націй,
Не ухиляйся від обійм!
Спинись на мить у творчій праці,
Почуй скорботний голос мій.
Ти в мене мила, симпатична,
І я не гірший із людей.
Чому ж, чому ж так специфічно
Плюєш в лице моїх ідей?
Чи я приніс у дім твій горе?
Чи катував тебе? Хіба?
Ну, поморив голодомором,
Ну, пхав у ніс тобі УПА.
Я думав, ти «в’їжджаєш чьотко»
У видатні мої діла.
А ти мені — аж три відсотка,
Ти де той рейтинг узяла?
Сигнал я маю з того світу,
Шанують там мої дива.
І ти повинна теж гордитись
Тут на землі, поки жива.
Я покохав тебе forever!
Я вів тебе у світлу путь…
Минають дні. Садок вишневий,
І бджоли хмарами гудуть.
Ми ситі, вільні, не холопи,
Всі — на колінах, в серці — мир,
Благаєм щастя для Європи
В святої діви Брітні Спірс…
Не хочеш, нація пригожа?
Боїшся вмерти від нудьги?
Так знай: прийдуть рятуй нас, Боже,
На моє місце вороги.
І буде ворог тебе мучить,
Знов «Чуден Днепр…», «Я к вам пишу…»,
І катастрофа неминуча,
Як свій палац я залишу.
Наллють горілку замість «коли»,
Кобзон очолить хіт-парад,
А твори Гоголя Миколи
Переведуть, кати, назад.
Якщо слова мої не лізуть,
Лишайся, націє, сама.
Май дарлінг, Кет, пакуй валізи!
Май чілдрен, де наша сума?
Піду по світу у негоду,
А ти останній лист читай.
Прощай, невдячний мій народе,
Гуд бай, май лав! Май лав, гуд бай!
P.S. Якщо в сумі зберуться гроші,
А Юля вам не дасть зарплат,
Я знов покличу мій хороший,
Терплячий мій електорат.
Українські прикордонники обіцяють після 25-го серпня не пропускати через кордон іноземців, які не матимуть при собі суму в 20 разів більшу за прожитковий мінімум, або $1.500.
Нововведення стосуватиметься громадян Африки, Молдови і ще дев'яноста країн, що потрапили до окремого списку.
Наявності при собі більш як 12 тисяч гривень вимагатимуть навіть від тих пасажирів, які приїхали до України на кілька днів.
В часи прадавні СРСРу
(О, юних літ солодка мить!)
Мене, малого піонера,
Навчили Африку любить.
А нині сльози ледве стримав,
Бо жаль чорненьких тих людей.
Ну, де узяти стільки гривень,
Якщо бушмен ти чи пігмей?
І ще думки, мов чорні хмари,
І серцю боляче згадать:
Дружок армійський Йон Морару
У Київ мріяв завітать.
Тепер пишу я молдовану:
«Не поспішай, мій бідний Йон,
Бо в нас одні цікаві пани
Цікавий вшкварили закон».
Ну, звісно, тим воно не горе,
У кого друг — чи «сер», чи «дон».
Якийсь там небудь Сорос-Шморос
Проскочить будь-який кордон.
Ще й поцілують дяді руку,
Почесна варта аж завмре!
Та що йому ті дві-три «штуки»,
У нас він стільки набере!
Та й нашу рідную еліту
Не колихне отой «сир-бор»,
Якщо вона чи її діти
Зберуться їхать за бугор.
Наприклад, їдуть властні куми,
І раптом Польща каже: «Стоп!»
Платити буде їм не сумно,
Бо скажуть: «Крали й більші суми,
І зараз, як усі розумні,
Ховати їдем до «європ»…
Многое сегодня не хочется называть плохими словами, но это враньё, что мы слышим, что сегодня перевыполняется бюджет, что у нас все хорошо. На самом деле, как только мы получим доступ к информации, мы с вами сразу увидим, что Украина, я извиняюсь, с одним голым местом — сами знаете, с каким.
В.Ф.Янукович.
Речь на встрече с сотрудниками предприятия «Днепропетровский научно-производственный комплекс «Электровозостроение»
А ми малі були і голі.
Т.Г.Шевченко. «Якби ви знали, паничі»
Уклін вам, пане Янукович,
За вашу світлую мету —
Довести людям науково
Їх колективну наготу.
Та скажем вам у вузькім колі,
Не ображайтесь, без прикрас:
Про те, що ми місцями голі,
В народі знають і без вас.
Бо віє спереду і ззаду
Холодний кризи вітерець.
А щоб простіше — крадуть гади!
І рветься, рветься наш терпець.
І що цікаво у Вітчизні,
Вже і не знаєм, як це так,
То там, то тут в питаннях різних
Спостерігається голяк.
Тримати слово треба, звісно,
Щоб Пушкін — так, а НАТО — ні.
А в нас тут просто голе місце!
Ну, тіпа, як на цілині.
У «помаранчів» — теж приколи.
Чого їм не співав Майдан!
А в решті решт король в них голий,
Хоч і в краватці любий пан.
Благали ви: «Не вірте Юлі,
Вона вже шиє вам суму!»
Гаразд. Не вірим. З Юлі — дуля.
Скажіть, а вірити кому?
От тільки про колег облиште!
Мовляв, ПР свій стяг трима…
Це, пане Віктор, дуже смішно,
А в нас для сміху сил нема.
«…Націоналістичні організації «Свобода», «Тризуб», «Патріот України» мають намір висунути на президентських виборах єдиного кандидата».
(з Інтернет-новин)
«…Темницы строят, и свобода
Уж ставит стражников у входа»
(неизвестный автор)
Хто має дар, той у неволі.
Сатира — то моя вже доля,
І я, покірний, якось тут
Зібравсь писать про наших «ультра».
Отих, що роблять собі культа
Із Нації, та під салют
Своєму ідолу тепер
Уже готують списки жертв.
Сюжет придумався веселий:
Звільнилися міста і села
Від москалів, євреїв, тощо,
Панує Нація сама,
А щастя все ж таки нема,
Як і раніш, зникають кошти.
Ну, ворогів тоді лихих
Пішли шукать серед своїх,
Від страт народу стало мало…
Так я сміявся з «маргіналів»,
Та раптом здибав інтерв’ю
Вождя «Тризубої Свободи».
Панове! Зникли всі нагоди
Для жартів. Усмішку свою
Стирайте з вуст своїх негайно,
Бо може стати вам «не файно».
По-перше, інші вже вони,
Ті вояки червоноокі.
Вже не летить на різні боки
Їх чорна слина. Пацани
Вдягатись стали модно, чисто:
«Які ми, дядечку, фашисти?
Адольф — це «бяка», хлопець «бед»!
І посміхаються погордо.
Вже отман їх на бігбордах
Свій демонструє «блендамед».
Отож збагніть, мої хороші —
За ними хтось, хто має гроші.
По-друге, певні вчителі
Навчили правильно брехати:
«Концтабори? Народ за грати?
Ну, наче діти ви малі!
В Москви чимало провокацій,
І, як їх там, інсинуацій!
Бандера — звір, маньяк, т. д.?
А в них було НКВД!»
І скалять зуби в телеящик.
Комусь вони потрібні. Нащо?
Тут третя думка є така:
Допоки каламутить криза,
І Україну рвуть харцизи,
Отого ультра-козака
Покликать можуть і до влади.
Так, скажуть, має певні вади,
Але — гроза для ворогів,
А в нас година надзвичайна.
І ось його уже «качають»
«Соратники», і дорогі
Костюми знявши із Європи,
Вони кричать нам як холопам,
Що «юбер аллес» в них «Юкрейн».
І в пику нам кидають прямо:
«У нас змінилася програма!
Ану, шикуйсь! Вперед! Гей-гей!»
І «гот міт унц», і «з нами бог»,
І знов «я воль» і «хенде хох»…
Для друзів маю ще четверте
І сьоме, та скажу відверто:
Коли візьмеш свій бюлетень
На рідній виборчій ділянці,
І, може, із похмілля вранці,
Чи після теле-теревень,
Рука захоче ставить «пташку»
За «русофобськую мілашку»,
Дверима пальці прищими.
А то тобі оті куми
За це бажання хворобливе
Прищимлять щось і більш важливе.
Президент України має намір розвіяти міф ніби гетьман Іван Мазепа є зрадником. Про це голова держави заявив під час святкування 370-річчя від дня народження І.Мазепи коло пам’ятника гетьману.
В нас умови дуже гарні,
Тут і Штірліц, і Дюма,
Шрек живе у психлікарні,
Та Мазепи в нас нема.
Мозок наш співає репа,
Контактуєм з НЛО,
Та сказати: «Я — Мазепа»
Нам, пробачте, западло.
Лікар каже: «Ідіоти!
Зрада — міф, Москви обман,
І якщо ми патріоти,
Нам потрібен свій гетьман».
Міфи то є наша справа,
Глюки, інша вся фігня.
Взагалі у нас держава
Наче міф і маячня.
Чули ми, брехать не будем,
СБУ шука між дат
День народження Іуди
Для нових народних свят.
От гульнем! Країна — дибом!
Весь бюджет змарнуєм враз.
Гей, керманичі, спасибі!
Ви піклуєтесь про нас.
Ми вважали, що ми хворі,
Та послухавши промов,
Зрозуміли: хворих — море,
І життя світліше знов!
Президенти та гетьмани,
Завітайте у наш дім!
Душ, укольчик, тепла ванна —
Зникне манія мов дим.
І кінець ваш буде хеппі,
Тут позбавитесь біди,
І залежність від Мазепи
Вас покине назавжди.
Не страшний буде імпічмент,
Ні сума і ні тюрма.
Всім здоров’я щиро зичим,
Штірліц, Шрек і син Дюма.
Президент Ющенко пропонує 29 січня оголосити Днем захисника Вітчизни, хоча ця дата нагадує про трагічні події громадянської війни, що розділила українців на ворогуючі табори. Президент визнає 23 лютого днем святковим, але тільки як день свого народження.
