Езоп — славетний напівлегендарний грецький байкар VI ст. до н. є. («Оси», 566. 1259. 1401. 1446; «Мир», 130).
Екбатана (Екбатани) — столиця Мідії, літня резиденція персидських царів («Оси», 1143).
Ексони або Ексонський дем — аттічний дем, з якого походив Лахет («Оси», 895).
Електра — дочка Агамемнона і Клітемнестри, сестра Ореста («Хмари», 534).
Елімній — місто на Евбеї («Мир», 1128).
Еллада — назва Стародавньої Греції («Лісістрата», 546. 576; «Мир», 93. 270. 611; «Жаби», 724, 1284).
Емпуса — міфічне страховище, Баба Яга давньогрецьких казок («Жаби», 293. 305).
Еол — бог вітрів, однойменна трагедія Евріпіда («Жаби», 863).
Епідавр — місто у північно-східній частині Пелепоннесу з храмом Асклепія («Жаби», 364).
Ерас о нід — один з афінських стратегів, після блискучої перемоги афінського флоту над спартанським при Аргінузьких островах у 406 р. до н. е. страчений разом з іншими за те, що нібито не рятував афінських моряків, кораблі яких були потоплені («Жаби», 1196).
Ергасіон — ім’я хлібороба, досл. «трудяга» (Оси», 1201).
Ерікс — син поета Філоксена («Жаби», 934).
Еріннії або Евменіди — богині помсти («Лісістрата», 825).
Ерот — син Ареса і Афродіти, бог кохання («Ахарняни», 991; «Лісістрата», 573).
Есхіл (525–456 pp. до н. е.) — великий давньогрецький драматург, «батько трагедії» (Енгельс); з 90 його п’єс до нас дійшли у повному вигляді 7: «Благальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий» та трилогія «Орестея», яка складається з трагедій: «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди». Твори Есхіла відзначаються глибиною думки і гостротою проблематики, врочистим стилем і монументальністю образів, з яких особливо популярним став образ Прометея («Ахарняни», 10; «Хмари», 1365–1366). Есхіл виведений Арістофаном як один з головних персонажів комедії «Жаби».
Есхін — син Селла, чванливий афінянин («Оси», 326. 459. 1220. 1243).
Есхінад — грецьке чоловіче ім’я («Мир», 1154).
Ефес — багатолюдне торгове місто на західному узбережжі Малої Азії, славне храмом богині Артеміди, є одним із семи чудес світу («Хмари», 598).
Ефудіон — грецький атлет, який, хоч і літня людина, переміг Асконда («Оси», 1190. 1383).
Ехі н ська бухта — бухта міста Ехінунта у Фессалії, недалеко від Фермопіл («Лісістрата», 1189).
Євкрат — афінський стратег у часи Пелопоннеської війни, запідозрюваний у зраді («Лісістрата», 103).
Єлена — дочка Леди і Зевса, дружина спартанського царя Менелая; через неї розгорілася Троянська війна («Лісістрата», 156).
Єхидна — міфічна потвора, напівжінка, напівзмія, яка породила різні дивовижні страховища — Кербера, Хімеру, Лернейську гідру, Скіллу та інші («Жаби», 473).
Жукова гавань (по-грецьки «Канфарос») — одна з трьох гаваней порту Пірей («Мир», 145).
Закінф — острів в Іонійському морі біля західного побережжя Пелопоннесу («Лісістрата», 414).
Зевс (Зевес) — грецький верховний бог, цар богів і людей, бог неба і метеорологічних явищ, його ім’ям греки божилися (згадується у кожній комедії Арістофана).
Іакх — божество, яке входило до складу елевсінської трійці богів: Деметра — Кора — Іакх («Жаби», 316. 325–326. 342).
І да — гора на о. Кріті, що вважалася місцем народження Зевса («Жаби», 1356).
Іей — епітет Аполлона («Лісістрата», 1308).
Іолай — фіванський міфічний герой, друг і помічник Геракла («Ахарняни», 867).
Іно — дочка Кадма і Гармонії, дружина Афаманта, яка, рятуючись від розлюченого чоловіка, кинулась у море і стала морським божеством — Левкотеєю. Про її трагічну долю написав славнозвісну п’єсу Евріпід («Ахарняни», 434; «Оси», 1414).
Іон — драматург і ліричний поет V ст. до н. е. з острова Хіоса, особливо популярний був його дифірамб «Ранкова зірка», («Мир», 835).
Іонійці — одне з грецьких племен. Іонійцями перси узагальнено називали всіх греків («Ахарняни», 104; «Мир», 46).
Іофонт — син Софокла, драматург, який писав трагедії з допомогою батька («Жаби», 73. 78).
Ісменій — ім’я беотійця («Ахарняни», 954).
Ісменія — жіноче ім’я, поширене у Фівах («Лісістрата», 714).
1стм — корінфський перешийок між середньою Грецією та Пелопоннесом. На ньому відбувалися Істмійські ігри на честь бога морів Посейдона («Мир», 880).
Ітака — острів в Іонійському морі, батьківщина Одіссея («Оси», 185).
Кадм — син фінікійського царя Агенора, міфічний засновник Фів («Жаби», 1225).
Каістрій — річка в Малій Азії («Ахарняни», 68).
Каллій — представник афінської «золотої молоді». Арістофан для насмішки називає його сином Гіппоблуда замість Гіппократа («Жаби», 428).
Каліппід — чоловіче ім’я («Хмари», 64).
Калоніка — грецьке жіноче ім’я («Лісістрата», 6).
Камарина — місто на південному узбережжі Сіцілії («Ахарняни», 606).
Кардопіон — чоловіче ім’я («Оси», 1178).
Каріст — місто на о. Евбеї («Лісістрата», 1075).
Карія — країна на південно-західному узбережжі Малої Азії («Жаби», 1302).
Каркін — давньогрецький драматург V ст. до н. е., його сини були акторами і трагічними поетами («Хмари», 1261; «Оси», 1502. 1512; «Мир», 783. 863).
Кастор і Полідевк, інакше Діоскури (або Тіндаріди) — сини Зевса і Леди, з яких перший був смертний, а другий безсмертний. Після смерті Кастора Зевс дозволив, щоб брати проводили один день на небі, другий — у підземному царстві. Їх культ особливо був популярний у Спарті («Мир», 215; «Лісістрата», 206).
Кекроп — міфічний засновник Афін, нижня частина його тіла була зміїна. Кекропове місто — Афіни («Хмари», 302; «Оси», 438).
Келей — міфічний цар міста Елевсіна, уславленого Елевсінськими містеріями («Ахарняни», 55).
Кентаври — в давньогрецькій міфології дивовижні істоти — напівлюди, напівконі, які заселяли підгір’я Фессалії. Переможені міфічним племенем лапіфів були вщент перебиті («Хмари», 346; «Жаби», 39).
Керамік — передмістя Афін, гончарський квартал («Жаби», 129. 1094).
Кербер (Цербер) — жахливий триголовий пес з гадюками на шиї, що охороняв вхід у підземне царство («Мир», 344; «Жаби», 111. 187. 467).
Кесіра — афінська багата і претензійна дама, узагальнено — людина, яка звикла жити в розкоші («Хмари», 47.800).
Кесірій — син Кесіри («Ахарняни», 614).
Кефісофонт — друг і помічник Евріпіда в музичному оформленні («Жаби», 944, 1408. 1453).
Кікід — ліричний поет, автор дифірамбів — гімнів на честь Діоніса («Хмари», 985).
Кікінна — аттічний дем («Хмари», 134. 210).
Кіклобор (досл. «той, що пожирав все») — бурхливий струмок в Аттіці («Ахарняни», 381).
Кікн — міфічний герой, учасник Троянської війни, загинув від руки Ахілла («Жаби», 963).
Каліка — жіноче ім’я («Лісістрата», 329).
Кіллікон — синонім зрадника. Він, як мовила традиція, видав на поталу ворогам своє рідне місто Пріену («Мир», 361)..
Кімон (бл. 510–449 pp. до н. е.) — видатний афінський політичний діяч консервативної партії і полководець V ст. до н. е. («Лісістрата», 1164).
Кіналоп (досл. «собаколис») — прізвисько якогось Філострата, що утримував публічний дім («Лісістрата», 972).
Кінесій — 1) ліричний поет, якому закидали брак поваги до вівтарів Гекати («Оси», 803; «Жаби», 152,366.1438). 2) дійова особа в «Лісістраті».
Кінфська стромовина — гора на о. Делосі, місце народження Аполлона й Артеміди («Хмари», 596).
Кінна — афінська гетера («Оси», 1032; «Мир», 755).
Кіпр — великий острів у Середземному морі, центр культу Афродіти («Лісістрата», 848).
Кіпріда — інакше Афродіта («Лісістрата», 252. 573. 765. 954. 1316).
Кірена — афінська гетера («Жаби», 1327).
Кіфера — острів на південь від Пелопоннесу, один з осередків культу Афродіти («Лісістрата», 848).
Клеомен — спартанський цар, який, очолюючи загін спартанців, висланий на допомогу афінській аристократії, захопив у 508 р. до н. е. Акрополь, але через два дні змушений був залишити його («Лісістрата», 273).
Кл е он — керівник радикальної рабовласницької демократії в Афінах, противник політики Перікла, власник шкіряної майстерні, прихильник наступальних дій під час Пелопоннеської війни. Він став об’єктом нещадної критики з боку Арістофана, особливо в комедіях «Ахарняни» і «Вершники». Загинув у 422 р. де в. е. в битві при Амфіполі.
Клеонім — афінський політик часів Пелопоннеської війни, зображений Арістофаном як ненажера і боягуз («Ахарняни», 89. 844; «Хмари», 353, 673–675; «Оси», 19; «Мир», 446. 673. 1295).
Клеоніма — жіноче ім’я («Хмари», 680).
Клеофонт — один з лідерів афінської радикальної партії, загинув як жертва кривавого терору тридцяти тиранів у 404 р. до н. е. («Жаби», 679. 684. 1504. 1532).
Клепсідра — джерело в гроті Пана в Афінах («Лісістрата», 928).
Клептонім — перекручене ім’я Клеоніма («Оси», 592).
Кліген — афінський політик демократичного напрямку («Жаби», 709).
Клідемід — афінський актор, який грав у п’єсах Софокла («Жаби», 791).
Клісфен — 1) афінський політичний діяч кінця VI ст. до н. е., реформатор державного ладу в демократичному дусі («Хмари», 355.); 2) розніжений і розпутний афінянин, представник аристократичної молоді («Ахарняни», 116; «Оси», 1187; «Лісістрата», 644; «Жаби», 48. 57. 423).
Клітагора — 1) жіноче ім’я («Хмари», 684); 2) за одним античним свідченням, спартанська, за іншими — фессалійська поетеса («Оси», 1246; «Лісістрата», 1264).
Клітофон — афінський політичний діяч («Жаби», 967).
Кокіт — одна з річок у підземному царстві («Жаби», 472).
Коліада — мис в Аттіці, на якому був побудований храм Афродіти, що також звався Коліадою («Хмари», 52; «Лісістрата», 1).
Комій — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 230).
Конн — афінський музикант, який на старість спився і жив у нужді, предмет кепкування комедіографів («Оси», 675).
Копаїда, або Копайське озеро в Беотії, яке славилось смачними вуграми («Ахарняни», 880. 962; «Мир», 1006).
Кора (інакше Персефона) — дочка Деметри, дружина Аїда, володарка підземного царства («Оси», 1438).
Кранаї — давня назва афінян, яка походить від слова «кранаос» — «твердий», «кам’янистий» («Лісістрата», 501).
Кратін — видатний представник староаттічної комедії, автор 21 твору, які збереглися в уривках. («Ахарняни», 849; «Мир» 700; «Жаби», 357).
Критілла — жіноче ім’я («Лісістрата», 329).
Кронід — син Крона, Зевс («Оси», 652).
Ксантій (досл. «Рудий») — часте ім’я афінських рабів («Ахарняни», 243); слуга Діоніса, дійова особа в «Жабах».
Ксантіпп — чоловіче ім’я («Хмари», 64).
Ксенокл — син Каркіна, трагічний поет, автор «Тлеполема» («Жаби», 86).
Ксенофант — батько Гієроніма, ліричного поета («Хмари», 349).
Ктесій — якийсь донощик («Ахарняни», 839).
Ктесіфонт — афінський черевань, ненажера («Ахарняни», 1002).
Лабет — ім’я собаки («Оси», 836. 894. 937).
Лакедемон (інакше Спарта) — місто в Лаконіці на Пелопоннесі («Хмари», 214; «Лісістрата», 1010. 1094).
Лакедемоняни — жителі Лакедемона («Лісістрата», 1250).
Лаконці (або лаконяни) — жителі Лаконіки, області, в якій була Спарта («Мир», 245; «Лісістрата», 643. 1120. 1158).
Лакратід — афінський архонт (499–497 pp. до н. е.), узагальнено — людина похилого віку («Ахарняни», 220).
Ламах — афінський полководець часів Пелопоннеської війни, брав участь у поході на Сіцілію, де загинув у 414 р. до н. е. Зображений в комедіях Арістофана карикатурно, є уособленням бездумної вояччини і хвальковитості, прототипом воїна-самохвала у світовій літературі («Ахарняни», 270; «Мир», 304. 1290; «Жаби», 1040).
Ламія — потвора, якою няньки лякали дітей («Мир», 758; «Оси»; 1035. 1177).
Лампіто — жіноче ім’я, розповсюджене в Спарті («Лісістра— ja», 77 і далі), дійова особа в «Лісістраті».
Л ас із Герміони в Арголіді, музикант і дифірамбічний поет кінця VI — початку V ст. до н. е. («Оси», 1410).
Л ахет — 1) афінський стратег у 425 р. до н. е. обвинувачений Клеоном у казнокрадстві («Оси», 240); 2) ім’я старика («Лісістрата», 306).
Левколоф — батько Адіманта («Жаби», 1513).
Л еда — мати Єлени Прекрасної та синів Кастора і Полідевка («Лісістрата», 1336).
Л емнос — острів в Егейському морі, на якому, за міфом, були кузні бога вогню Гефеста («Мир», 1163).
Лже-Артаб — гумористичне персидське прізвище, дослівно «фальшива міра» («Ахарияни», 91).
Ленейське свято (або Ленеї) — свято на честь бога Діоніса, яке давні греки відзначали 8-11 січня («Ахарняни», 504).
А е о г о р — афінський багатій, що привіз в Афіни фазанів зі Сходу — новинку в Афінах («Хмари», 109; «Оси», 1269).
Леонід — спартанський цар, який захищав у 480 р. до н. е. Фермопіли від навали персів («Лісістрата», 1282).
Лесбос — острів в Егейському морі, батьківщина ліриків Алкея і Сапфо («Жаби», 1308).
Лета — річка в підземному царстві, з якої тіні померлих пили воду забуття («Жаби», 186).
Лік — міфічна постать, опікун судочинства, його статуя стояла при вході до афінського суду («Оси», 389).
Лікабет — гора на північний схід від Афін («Жаби», 1057).
Лікей — гай на околиці Афін, в якому містився гімнасій. Так називалась школа, заснована філософом Арістотелем у другій половині IV ст. до н. е. («Мир», 355).
Л ікій — сучасний Арістофаиу поет («Жаби», 14).
Л ікін — батько Амфітея («Ахарняни», 50).
Л ікон — афінський оратор і ритор, один з обвинувачів на процесі Сократа («Оси» 1301; «Лісістрата», 270).
Ліпсідрій — укріплене селище в Аттіці під горою Парнет, куди втекли в 513 р. до н. е. політичні противники тирана Гіппія («Лісістрата», 688).
Лісілла — жіноче ім’я («Хмари», 684).
Лісімахи (досл. «ті, що припиняють війну») — назва жінок, які борються проти війни («Лісістрата», 576).
Лісістрат — з аттічного дема Холарга на прізвисько «Качка» вічно голодний дармоїд і жартівливий підлабузник («Ахарняни», 855; «Оси», 787. 1301. 1308).
Лісістрата (досл. «та, що розборонюе воюючих») — головна дійова особа в комедії «Лісістрата».
Манес — ім’я раба («Лісістрата», 923, 1238; «Жаби», 965; «Мир», 1146).
Манія — ім’я рабині («Жаби», 1345).
Марафон — місто на сході Аттіки, уславлене перемогою греків під командуванням Мільтіада над військом перського царя Дарія в 490 р. до н. е. («Ахарняни», 697).
Марілад — один з ахарнян («Ахарняни», 609).
Марпсій — невідомий оратор і політик («Ахарняни», 702).
Масінтій — ім’я раба («Оси», 433).
Мегакл — ім’я, яке часто зустрічалося в роді Алкмеонідів, одному з найзнатніших в Афінах («Хмари», 47. 815).
Мегара (або Мегари) — головне місто Мегариди, сусідньої з Аттікою області («Ахарняни», 524; «Оси», 57; «Лісістрата», 1190; «Мир», 246. 248).
Мегарці — жителі Мегари.
Мегенет — афінянин («Жаби», 965).
Медея — дочка Колхідського царя Еета. Допомогла ватажкові аргонавтів Ясонові здобути золоте руно. Покинута ним, вбила синів, народжених від Ясона. Доля Медеї послужила основою для трагедій («Мир», 1013).
Меланіон — міфічний соромливий юнак, який уникав товариства жінок («Лісістрата», 799. 810. 822).
Меланфій — трагічний поет («Мир», 804. 1011).
Мелеагр — син калідонського царя Ойнея і Алтеї, учасник походу аргонавтів, організатор полювання на калідонського вепра. Після полювання у суперечці він убив улюбленого брата своєї матері, за що вона прокляла сина («Жаби», 864).
Мелесій — грецьке чоловіче ім’я («Хмари», 686).
Мелет — афінський трагічний поет, один з обвинувачів Сократа в 399 р. («Жаби», 1302).
Мелійський мис — мис на півдні Фессалії, неподалік від Фермопіл («Лісістрата», 1189).
Меліта — село неподалік Афін, славне храмом Геракла («Жаби», 501).
Мелос — острів в Егейському морі («Хмари», 830).
Мемнон — син богині ранкової зорі Еос, ефіопський цар, що прибув на допомогу Трої і загинув від руки Ахілла («Хмари», 622; «Жаби», 963).
Менади (інакше вакханки) — несамовиті учасниці свята Вакха («Лісістрата», 1310).
Менелай — міфічний цар Спарти, брат Агамемнона, чоловік Єлени Прекрасної. За переказом, він, коли Троя вже була взята греками, ввірвався з оголеним мечем у хороми, які займала Єлена, з наміром убити її, але, вражений її неземною красою, помилував її («Лісістрата» 155).
