— А якщо подовжити гомілки? — перервав її думки Мульч. — За кілька годин станеш вищою.
Холлі посміхнулася. Як би не дратував її новий партнер, настрій він завжди піднімав. А іще гном мав особливі таланти, які сталися в нагоді для нового бізнесу. Досі він користувався ними, лише щоб проникати в будинки і тікати з в’язниці, але тепер він перейшов на бік янголів. Принаймні, так він сам присягався. На жаль, усім ельфам було відомо, чого варті клятви гномів. Вони були не варті навіть того потискання руки, яким скріплялися.
— Може, тобі подовжити мозок? — хмикнула Холлі.
— Смішно, — обурився Мульч. — Запишу до своєї книжечки кмітливих висловлювань.
Холлі спробувала вигадати щось дотепне у відповідь, але тут з’явився їхній клієнт. Сумирний на вигляд піксі, десь півметра заввишки, але щоб переганяти вантажівки з рибою, і не потрібно бути велетнем. Ватажки контрабандистів наймали водіїв і кур’єрів-піксі, бо ті мали такий невинний вигляд. Холлі уже просканувала куртку цього піксі і знала, що він зовсім не такий невинний, як здається.
Дуда Дей уже понад століття привозив до нелегальних ресторанів живу рибу. В контрабандних колах він був легендою. Мульч, як колишній злочинець, був добре обізнаний з кримінальним фольклором, тож видав Холлі всю потрібну інформацію, якої у файлах ЛЕП навіть не знайшлося б. Наприклад, якось Дуді довелося перетнути Атлантику, де патрулі на кожному кроці, і він зробив це за шість годин, не загубивши жодної рибки.
Заарештував Дуду загін водяних ельфів, але він утік, коли його перевозили з камери попереднього ув’язнення до суду. І тепер Холлі його вистежувала. Винагороди за Дуду Дей вистачило б, щоб сплатити оренду за офіс за шість місяців. За той самий офіс, де на дверях висіла табличка: «Шорт і Діггумс. Приватні детективи».
Дуда Дей вийшов зі своєї кімнати, сердитий на цілий світ. Він застебнув куртку і пішов на південь, до торгівельного кварталу. Холлі трималася на двадцять кроків позаду, ховаючи обличчя під каптуром. Ця вулиця вже давно мала дурну славу, але Рада вклала в ремонт мільйони злитків. Через п’ять років тут уже не буде гоблінського гетто. Великі жовті мульти-міксери знімали старі тротуари і замість них клали новісінькі доріжки. Вгорі ельфи з громадської служби знімали зі стелі тунелю перегорілі світлові стрічки і заміняли їх новими молекулярними моделями. Піксі йшов тим самим маршрутом, що й попередні три дні. Прямував по дорозі до найближчої плази, купував у кіоску бляшанку мишачого каррі та квиток до цілодобового кінотеатру. Якщо він і сьогодні зробить те саме, то пробуде всередині принаймні вісім годин.
«Спробую цього не допустити», — подумала Холлі. Вона була рішуче налаштована закінчити цю справу. Але легко не буде. Дуда маленький, але швидкий. Без зброї і зв’язків його майже неможливо впіймати. Майже неможливо, проте був один шанс.
Холлі купила у гнома квиток, сіла за два ряди від свого підопічного. О цій порі кінотеатр був майже пустим. Крім них, тут було ще з п’ятдесят відвідувачів. Більшість навіть окуляри для фільму не надягли. Просто прийшли вбити час між їжею.
Сьогодні без перерви демонстрували трилогію «Пагорби Тайлта», кіноверсію подій, що привели до битви на пагорбах Тайлта, після якої людям удалося загнати ельфів під землю. Остання частина трилогії навіть отримала нагороду кілька років тому. Спецефекти у фільмі були неперевершені, згодом навіть зробили спеціальну інтерактивну версію, де можна було стати одним із другорядних персонажів.
Холлі дивилася фільм і серце в неї знову боліло. Народ має жити на поверхні, а їм доводиться юрбитися в нашпигованій останніми технологіями печері.
Хвилин із сорок вона спостерігала за подіями на екрані, а тоді пересунулася до проходу і скинула каптур. За часів своєї служби в ЛЕП вона би просто підійшла до піксі і приставила йому б до спини «Нейтрино-3000», але цивільним не дозволялося носити зброю, тож доведеться застосовувати менш ефективну стратегію.
